День козака на KISS FM
Акция проходила с 25.08.15 до 11.09.2015
Антон, Конотоп
Привіт Кісс!
Хочу повідати на всю країну, про наш дійсно козацький вчинок! Весь наш Козацький рід Гайдуків, займалися боротьбую, та шанували Козацькі звички! В цьому році, я зі своїм братом Андріем та іншими однодумцями побудували дитячий та спортивний майданчик, на місцевому пляжі відпочинку "Кандибине" на власні кошти, і своїми зусилями. Ця побудова була символічною, адже саме на тому місці сотні років, наші пращури вели козацькі справи. Ми дали гарний поштовх для відродження славних традицій, серед молоді нашого міста. Я недуже вмію гарно висловлювати думки, але найбільше чого мені хочеться - це щоб люди робили якумога більше хороших справ! З Днем Козака Люба Україна.
Ось відео про нашу працю:
http://vk.com/video?section=all&z=video-34602451_171204937%2Falbum77796004%2Fpl_77796004
Виписка із книги моєї бабусі, про історію нашого міста:
Фортеця Конотоп
Поселення Конотоп існувало ще до татаро-монгольської навали на Київську
Русь. В 1239 році татари підійшли під Київ. На своєму шляху вони зруйнува-ли всі міста: Чернігів, Глухів, Путивль, Конотоп. Після відступу орди наші землі
підпадають під владу Литви та Польщі. В кінці 1630 років польський уряд збуду-вав фортецю Конотоп, як опорний пункт проти Московської держави. Фортеця
постала на високому пагорбі лівого берега річки Єзуча. Річка Єзуч раніше мала
назву «ріка Язуча». Вона була широка та судноплавна. На протилежному право-му березі з високими кручами були урочища з лісами. Декілька річок впадало до
Єзуча.
З архівних документів відомо, що в 1634 році у фортеці Конотоп була роз-ташована сотня козаків. Сотником був Микола Цитусов. Круг фортеці проходив
земляний вал та рів із водою. На валу стояли вежі та гармати. Із фортеці ви-ходили шляхи у чотирьох напрямках. В 1647 році Конотоп належав польському
канцлеру, а він наставляв свої уряди. До нас дійшов реєстр козаків Конотопської
сотні, зроблений в 1649 році. Першим вписаний Іван Рибальченко. Він був сотни-ком. Далі був Марко Рибальченко, може це син сотника, чи брат. Вписано рівно
сто козаків. Це були реєстрові козаки Конотопської сотні. Деякі прізвища пов-торюються, наприклад: Хоменко Іван, Хоменко Грицько, Хоменко Мисько; або
Яременко Ілля та Яременко Никон; або Ярема Лихосавенко та Ярема Стеценко.
В роки визвольної боротьби 1648-1654 років під проводом гетьмана Богдана
Хмельницького фортеця Конотоп знаходилась у вирі жорстоких подій. До За-порізького війська приєднувалась велика маса людей. По всій Україні вибухали
повстання. На Чернігівщині визвольним рухом керував полковник Мартин Небаба.
В червні 1648 року Конотоп був звільнений від польської шляхти. В цьому
ж році гетьман Хмельницький написав лист до царя московської держави про
допомогу в боротьбі з Польщею. В 1949 році до України їхало офіційно російське
посольство. За п’ять верств від Конотопу сотник Іван Рибальченко з козаками
зустрів послів. При в’їзді в Конотоп із валів фортеці прогриміли салюти. На Чер-нігівщині створили полк, куди входила і Конотопська сотня. Після поразки коза-ків під Збарежем у 1649 році, гетьман змушений був підписати договір, за яким
Польщі повертали деякі міста та землі назад. Фортеця Конотоп знову підпадає
під владу шляхти. В містечку назначають нового воєводу Андрія Хилкова. Поси-люється гноблення людей з боку польської влади. В 1651 році три тисячі козаків
Чернігівського полку переселяються на Слобожанщину, згодом їдуть на Дон.
В травні 1652 року поляки були розбиті військами Хмельницького під Ба-тогом. Польська шляхта тікала, ховалась в лісах. Їх переслідували козацькі заго-ни. В червні 1652 року сотник Конотопу Тимко з козаками знищив поляків, які
переховувались на лівому березі Сейму. Біля села Підлипного прилуцький пол-
6
ковник Воренко з козаками розбили польський загін Доморацького. Його під-тримав Яким Сомко з козаками Конотопської сотні. Жителі Конотопу вбивають
старосту Соснівського разом із родиною за жорстокість.
В 1654 році у Переяславі складена угода про приєднання Лівобережної Украї-ни до Московської держави. В цьому рішенні не всі військові полковники підтри-мували Хмельницького. Після його смерті, в 1657 році, на Лівобережжі розпоча-лися міжусобиці. В 1659 році прибуло російське військо на чолі з Трубецьким і
облягло Конотоп. Гетьман Іван Виговський закликав кримського хана і розбив на
річці Соснівці військо Трубецького. Він таємно укладає договір з Польщею. По-ляки зайняли Ніжин. Козаки підняли повстання і вирізали польських жовнірів.
Виговський втік на Правобережжя.
Розпочалась на Україні доба під назвою «Велика Руїна». З 1659 року по 1662
рік гетьман Юрій Хмельницький виступає проти Московської держави, запро-шуючи на допомогу Туреччину. В 1663 році в Ніжині відбулася «Чорна Рада», на
якій вибрали гетьманом Лівобережжя Івана Брюховецького, кошового отамана
Запорізьської Січі. На Правобережжі козаки вибирають свого гетьмана – Павла
Тетерю; а в 1665 році – вибирають іншого – Петра Дорошенка, який намагався
з’єднати Україну. Козаки вбивають гетьмана Івана Брюховецького за непомір-ну жорстокість. В 1669 році вибрала Дем’яна Многогрішного, який підтримував
гетьмана Правобережжя Петра Дорошенка. Це не сподобалось Московському
уряду. Його вислали у Сибір.
В 1672 році недалеко від Конотопу в козачій діброві (нині село Козацьке)
вибрали нового гетьмана Івана Самойловича, сина попа. На нараді від Конотоп-ської сотні був присутній сотник Іван Жданенко. Іван Самойлович ворогував з
гетьманом правого берега Дніпра Петром Дорошенком, аж поки той не зложив
булави і виїхав до Туреччини. Козаки переселялись на Лівобережжя та на півден-ні землі України. Самойлович запрошує із Правобережжя на службу Корсунь-ського полковника Федора Кандибу та старшину: Лизогуба, Радевича, Харевича.
Федір Кандиба купує землі біля села Сем’янівки. В 1687 році Івана Самойловича
обвинуватили у зраді проти Москви та вислали у Сибір. Козаки вибрали Мазепу.
Гетьманська столиця знаходилась у Батурині. За вірну службу гетьман Мазепа
нагороджував старшину землями та селами. Федору Кандибі він подарував село
Курилівку з прилеглими хуторами на річці Торговиці.
З 1681 року по 1689 рік Федір Кандиба – Конотопський сотник. Йому нале-жали: Загребелля, Раков, Совин, Лобківка, Москалівка, хутір Ворухівський. Піс-ля його смерті Конотопським сотником стає його син Андронік Кандиба з 1689
року по 1707 рік. В Конотопі було чотири козачі курені: міський, Волкогонів-ський, Дрижчівський, Загребельський.
Історик Олександр Лазаревський у своїй книзі «Описание старой Малорос-сии» за 1711 рік описує склад Конотопської сотні. Міський курінь мав 39 кінних
і 39 піших козаків. Курінний отаман – Степан Лобода. Волкогонівський курінь
мав – 46 кінних і 36 піших, отаман – Клим Кірієнко. Дрижчівський – 29 кінних і
34 піших. Отаман – не вказаний. Загребельський курінь мав – 25 кінних козаків і
49 піших. Отаман – Михайло Поповна.
В 1708 році по указу царя Петра Першого гетьманом України стає старо-дубський полковник Іван Скоропадський. Він перебував на цій посаді до своєї
смерті, до 1722 року. Сотників призначав сам гетьман.
7
З 1707 року по 1716 рік Конотопський сотник – Григорій Костенецький.
З 1716 року по 1719 рік – сотник Андрій Лизогуб, син Якова Лизогуба. Їхнє
дворище знаходилось у Конотопі на землях Дрижчівського куреня по Путивль-ському шляху.
З 1719 по 1727 – Конотопським сотником знову стає Григорій Костенецький.
З 1727 року по 1750 рік – сотником стає син Григорія Костенецького – Йосип
Григорович, перебуває на посаді до смерті.
В 1722 році Петро Перший засновує в Малоросії колегію, яка ліквідувала
гетьманську владу на Лівобережжі і утворила Україну, як одну із губерній само-державної Росії.
Містом Конотопом правив генеральний обозний Кочубей тридцять років.
В 1764 році – цариця Катерина Друга ліквідувала остаточно всяку владу козаків.
Малоросійську колегію очолив генерал-губернатор Олександр Рум’янцев. По пе-репису тих років в Конотопі і прилеглих 58 селах і хуторах мешкало 4931 жителів
чоловічої статі. З них козаків – 712 душ, які несли військові повинності.
В 1742 році – Конотопським сотником був Іван Парпура, із роду заможних
козаків. В 1779-80 роках Конотоп входить до Новгород-Сіверського намісництва,
як повітове містечко. В ньому – 660 дворів, із них виборних козаків – 48 дворів;
сотником був Данило Кандиба.
Хочу повідати на всю країну, про наш дійсно козацький вчинок! Весь наш Козацький рід Гайдуків, займалися боротьбую, та шанували Козацькі звички! В цьому році, я зі своїм братом Андріем та іншими однодумцями побудували дитячий та спортивний майданчик, на місцевому пляжі відпочинку "Кандибине" на власні кошти, і своїми зусилями. Ця побудова була символічною, адже саме на тому місці сотні років, наші пращури вели козацькі справи. Ми дали гарний поштовх для відродження славних традицій, серед молоді нашого міста. Я недуже вмію гарно висловлювати думки, але найбільше чого мені хочеться - це щоб люди робили якумога більше хороших справ! З Днем Козака Люба Україна.
Ось відео про нашу працю:
http://vk.com/video?section=all&z=video-34602451_171204937%2Falbum77796004%2Fpl_77796004
Виписка із книги моєї бабусі, про історію нашого міста:
Фортеця Конотоп
Поселення Конотоп існувало ще до татаро-монгольської навали на Київську
Русь. В 1239 році татари підійшли під Київ. На своєму шляху вони зруйнува-ли всі міста: Чернігів, Глухів, Путивль, Конотоп. Після відступу орди наші землі
підпадають під владу Литви та Польщі. В кінці 1630 років польський уряд збуду-вав фортецю Конотоп, як опорний пункт проти Московської держави. Фортеця
постала на високому пагорбі лівого берега річки Єзуча. Річка Єзуч раніше мала
назву «ріка Язуча». Вона була широка та судноплавна. На протилежному право-му березі з високими кручами були урочища з лісами. Декілька річок впадало до
Єзуча.
З архівних документів відомо, що в 1634 році у фортеці Конотоп була роз-ташована сотня козаків. Сотником був Микола Цитусов. Круг фортеці проходив
земляний вал та рів із водою. На валу стояли вежі та гармати. Із фортеці ви-ходили шляхи у чотирьох напрямках. В 1647 році Конотоп належав польському
канцлеру, а він наставляв свої уряди. До нас дійшов реєстр козаків Конотопської
сотні, зроблений в 1649 році. Першим вписаний Іван Рибальченко. Він був сотни-ком. Далі був Марко Рибальченко, може це син сотника, чи брат. Вписано рівно
сто козаків. Це були реєстрові козаки Конотопської сотні. Деякі прізвища пов-торюються, наприклад: Хоменко Іван, Хоменко Грицько, Хоменко Мисько; або
Яременко Ілля та Яременко Никон; або Ярема Лихосавенко та Ярема Стеценко.
В роки визвольної боротьби 1648-1654 років під проводом гетьмана Богдана
Хмельницького фортеця Конотоп знаходилась у вирі жорстоких подій. До За-порізького війська приєднувалась велика маса людей. По всій Україні вибухали
повстання. На Чернігівщині визвольним рухом керував полковник Мартин Небаба.
В червні 1648 року Конотоп був звільнений від польської шляхти. В цьому
ж році гетьман Хмельницький написав лист до царя московської держави про
допомогу в боротьбі з Польщею. В 1949 році до України їхало офіційно російське
посольство. За п’ять верств від Конотопу сотник Іван Рибальченко з козаками
зустрів послів. При в’їзді в Конотоп із валів фортеці прогриміли салюти. На Чер-нігівщині створили полк, куди входила і Конотопська сотня. Після поразки коза-ків під Збарежем у 1649 році, гетьман змушений був підписати договір, за яким
Польщі повертали деякі міста та землі назад. Фортеця Конотоп знову підпадає
під владу шляхти. В містечку назначають нового воєводу Андрія Хилкова. Поси-люється гноблення людей з боку польської влади. В 1651 році три тисячі козаків
Чернігівського полку переселяються на Слобожанщину, згодом їдуть на Дон.
В травні 1652 року поляки були розбиті військами Хмельницького під Ба-тогом. Польська шляхта тікала, ховалась в лісах. Їх переслідували козацькі заго-ни. В червні 1652 року сотник Конотопу Тимко з козаками знищив поляків, які
переховувались на лівому березі Сейму. Біля села Підлипного прилуцький пол-
6
ковник Воренко з козаками розбили польський загін Доморацького. Його під-тримав Яким Сомко з козаками Конотопської сотні. Жителі Конотопу вбивають
старосту Соснівського разом із родиною за жорстокість.
В 1654 році у Переяславі складена угода про приєднання Лівобережної Украї-ни до Московської держави. В цьому рішенні не всі військові полковники підтри-мували Хмельницького. Після його смерті, в 1657 році, на Лівобережжі розпоча-лися міжусобиці. В 1659 році прибуло російське військо на чолі з Трубецьким і
облягло Конотоп. Гетьман Іван Виговський закликав кримського хана і розбив на
річці Соснівці військо Трубецького. Він таємно укладає договір з Польщею. По-ляки зайняли Ніжин. Козаки підняли повстання і вирізали польських жовнірів.
Виговський втік на Правобережжя.
Розпочалась на Україні доба під назвою «Велика Руїна». З 1659 року по 1662
рік гетьман Юрій Хмельницький виступає проти Московської держави, запро-шуючи на допомогу Туреччину. В 1663 році в Ніжині відбулася «Чорна Рада», на
якій вибрали гетьманом Лівобережжя Івана Брюховецького, кошового отамана
Запорізьської Січі. На Правобережжі козаки вибирають свого гетьмана – Павла
Тетерю; а в 1665 році – вибирають іншого – Петра Дорошенка, який намагався
з’єднати Україну. Козаки вбивають гетьмана Івана Брюховецького за непомір-ну жорстокість. В 1669 році вибрала Дем’яна Многогрішного, який підтримував
гетьмана Правобережжя Петра Дорошенка. Це не сподобалось Московському
уряду. Його вислали у Сибір.
В 1672 році недалеко від Конотопу в козачій діброві (нині село Козацьке)
вибрали нового гетьмана Івана Самойловича, сина попа. На нараді від Конотоп-ської сотні був присутній сотник Іван Жданенко. Іван Самойлович ворогував з
гетьманом правого берега Дніпра Петром Дорошенком, аж поки той не зложив
булави і виїхав до Туреччини. Козаки переселялись на Лівобережжя та на півден-ні землі України. Самойлович запрошує із Правобережжя на службу Корсунь-ського полковника Федора Кандибу та старшину: Лизогуба, Радевича, Харевича.
Федір Кандиба купує землі біля села Сем’янівки. В 1687 році Івана Самойловича
обвинуватили у зраді проти Москви та вислали у Сибір. Козаки вибрали Мазепу.
Гетьманська столиця знаходилась у Батурині. За вірну службу гетьман Мазепа
нагороджував старшину землями та селами. Федору Кандибі він подарував село
Курилівку з прилеглими хуторами на річці Торговиці.
З 1681 року по 1689 рік Федір Кандиба – Конотопський сотник. Йому нале-жали: Загребелля, Раков, Совин, Лобківка, Москалівка, хутір Ворухівський. Піс-ля його смерті Конотопським сотником стає його син Андронік Кандиба з 1689
року по 1707 рік. В Конотопі було чотири козачі курені: міський, Волкогонів-ський, Дрижчівський, Загребельський.
Історик Олександр Лазаревський у своїй книзі «Описание старой Малорос-сии» за 1711 рік описує склад Конотопської сотні. Міський курінь мав 39 кінних
і 39 піших козаків. Курінний отаман – Степан Лобода. Волкогонівський курінь
мав – 46 кінних і 36 піших, отаман – Клим Кірієнко. Дрижчівський – 29 кінних і
34 піших. Отаман – не вказаний. Загребельський курінь мав – 25 кінних козаків і
49 піших. Отаман – Михайло Поповна.
В 1708 році по указу царя Петра Першого гетьманом України стає старо-дубський полковник Іван Скоропадський. Він перебував на цій посаді до своєї
смерті, до 1722 року. Сотників призначав сам гетьман.
7
З 1707 року по 1716 рік Конотопський сотник – Григорій Костенецький.
З 1716 року по 1719 рік – сотник Андрій Лизогуб, син Якова Лизогуба. Їхнє
дворище знаходилось у Конотопі на землях Дрижчівського куреня по Путивль-ському шляху.
З 1719 по 1727 – Конотопським сотником знову стає Григорій Костенецький.
З 1727 року по 1750 рік – сотником стає син Григорія Костенецького – Йосип
Григорович, перебуває на посаді до смерті.
В 1722 році Петро Перший засновує в Малоросії колегію, яка ліквідувала
гетьманську владу на Лівобережжі і утворила Україну, як одну із губерній само-державної Росії.
Містом Конотопом правив генеральний обозний Кочубей тридцять років.
В 1764 році – цариця Катерина Друга ліквідувала остаточно всяку владу козаків.
Малоросійську колегію очолив генерал-губернатор Олександр Рум’янцев. По пе-репису тих років в Конотопі і прилеглих 58 селах і хуторах мешкало 4931 жителів
чоловічої статі. З них козаків – 712 душ, які несли військові повинності.
В 1742 році – Конотопським сотником був Іван Парпура, із роду заможних
козаків. В 1779-80 роках Конотоп входить до Новгород-Сіверського намісництва,
як повітове містечко. В ньому – 660 дворів, із них виборних козаків – 48 дворів;
сотником був Данило Кандиба.
