«Алгоритми не вміють грати від душі»: ANNA LEE про 30 років у діджеїнгу

Перша дівчина-DJ України, володарка статуетки TENDANCE KISS FM, засновниця легендарного бренду Club Styles і справжня ікона вітчизняної електронної сцени — ANNA LEE — завітала до нашої студії!
У щирій розмові з Mr.Sunny артистка розповіла про свій буремний початок у 1996 році, перші зароблені навушники, життя між Португалією та Україною, а також про те, чому класичний транс знову підкорює світ.

Аню, повернімося у далекий 1996 рік. Ти увійшла в діджеїнг у часи, коли існував залізобетонний стереотип: за пультом можуть стояти лише хлопці. Чи важко було йти проти системи?

ANNA LEE: Це було насправді дуже важко — без жодних перебільшень. Але мені пощастило зустріти власника клубу «Нью-Йорк» Віктора. На відміну від інших закладів, які відправляли мене геть зі словами, м’яко кажучи, «Дівчина? Бувай!», Віктор щось у мені побачив і вирішив дати шанс.
Він протестував мене на витривалість: чи можу я сама підключити апаратуру, підняти важкий металевий рек із обладнанням. Усе було добре, і він сказав: «Спробуймо!».
Спочатку я працювала в божевільному графіку: відпрацьовувала робочий тиждень в офісі, у п'ятницю ввечері йшла грати нічну зміну в клуб, а в неділю після чергової ночі їхала одразу на основну роботу. За рік мені запропонували постійне місце в іншому клубі на щонічну роботу. Довелося обирати. Ба більше — в офісі мене дуже цінували й пропонували подвійну зарплату, аби я залишилася! Але я обрала музику.
«Тоді на одну зарплату можна було купити лише один фірмовий CD. Мені знадобилося 5 років, щоб заробити на власні навушники, техніку та платівки».

Зараз молодь сприймає діджеїнг як легкий фан на вихідних: прийшов із «флешкою в косметичці», відіграв і повернувся до звичайного життя. Чи не знецінює це професію сьогодні?

ANNA LEE: З одного боку — так, зараз повно людей, які вішають на себе ярлик «Я — DJ», грають абищо й самі не розуміють, навіщо цим займаються. Але з іншого боку — цей доступний вхід дає величезний шанс справді талановитим хлопцям та дівчатам, які не мають великих статків. Заради таких самородків цей спрощений доступ має право на існування.

Війна змусила тебе перенести студію та школу за кордон, до Португалії. Проте ти регулярно приїздиш до України й виступаєш на вагомих подіях. Що ти відчуваєш, повертаючись до Києва?

ANNA LEE: Моє дитинство минуло в Ризі, але все свідоме доросле життя я прожила тут, у Києві. Це мій дім. Звісно, я божевільно ностальгую за Україною і маю стійкий намір повернутися, як тільки це стане безпечно для моєї діяльності та учнів.

Що допомагає тобі тримати внутрішній баланс на такій відстані?

ANNA LEE: Занурююся в роботу та створюю нову музику. Це не завжди повністю знімає біль, але саме музика дає сили триматися далі.



Схоже, транс зараз переживає справжній ренесанс. Навіть «блудні сини» Tiësto та Armin van Buuren повертаються до витоків, а артисти знову масово випускають транс-музику на вінілі.

ANNA LEE: Так, і це чудово! Багато хто просто награвся в комерцію та однотипний звук. А транс — це музика, яка викликає чисту, натуральну ейфорію. Якщо тобі важко на душі — вона лікує; якщо ти щасливий — вона підсилює це відчуття в рази.

Знаю, що ти готуєш свіжий реліз. Відкриєш таємницю?

ANNA LEE: Звісно! Незабаром на лейблі Create Music (підрозділі легендарного імпринту Black Hole Recordings, яким керує Стюарт Лангеланд, він же Lange) вийде мій новий трек. Він дуже атмосферний та мрійливий. Пам'ятаєш наші вечірки «Open Space by Anna Lee», де ми танцювали в костюмах космонавтів? Оце саме той епічний вайб! За кілька тижнів чекайте на офіційний анонс.

Ти вже відіграла на київському проєкті Interstellar, а нещодавно підірвала танцпол на Transmission Open Air. Які емоції від зустрічі з українською TranceFamily?

ANNA LEE: Це був справжній вибух мозку! До виступу мені писали сотні прихильників з усієї країни: «Ліша, ми їдемо до тебе в Київ!». Я завжди спілкуюся з людьми через музику. Хто знає мене роками, розуміє: мені не потрібні слова — лише вібрації, ейфорія та обмін чистою енергією.

Ми поговорили про минуле й теперішнє, час подивитися в майбутнє. Яким ти бачиш майбутнє електронної сцени? Люди на цій сцені взагалі залишаться чи нас замінять боти й алгоритми?

ANNA LEE: Роботи, можливо, і займуть свою нішу, але вони не вміють грати від душі. Головна цінність — це коли діджей відчуває залу та передає справжні живі емоції.